 |
Історія школи"Чужих країн ніколи я не бачив, Принад не знаю їхніх і окрас,
Батьківщина … Край твоїх дідів і прадідів, де народились, живуть і працюють твої батьки, де народився й живеш ти. Це наш край. Край, з яким пов’язані імена відомих людей: гетьмана Богдана Хмельницького і гетьмана Михайла Кутузова, засновника військово – польової хірургії М.І. Пирогова, декабристів І.І. Сухинова і Є.П. Оболенського, поетів Т.Г.Шевченко, О.С. Пушкіна, А. Міцкевича. Земля Кіровоградщини стала колискою українського театру, який був заснований нашими земляками М. Кропивницьким та І. Тобілевичем (Карпенко-Карий), тут працював видатний педагог В.О. Сухомлинський, цю землю, славну трудовими досягненнями, прославив льотчик-космонавт Леонід Попов. Кіровоградщина – це край багатих надр і щедрих земель, край чудових людей талановитих і працьовитих. Кожен з вас ким би він не став, де б йому не довелося працювати, серцем завжди буде з рідними місцями, буде чекати зустрічі з ними. Селище Пантаївка, як населений пункт, заснований десь у 1768 році, коли капітану Пантазію було відведено 1248 десятин землі для заселення 48 дворів. Пізніше, у 1773 році, двом синам Пантазія доповнили володіння ще на 72 двори - майже 2000 десятин. Можливо, що ім'я власника було трансформовано в простішу для вимови назву «Пантаївка». Після закінчення війни у 1945 році селище Пантаївка складалась зі станції Пантаївка та шести вулиць, розташованих на південь і північ від залізниці. Ще до війни було відомо, що на нашій території є запаси бурого вугілля. Зважаючи на це, сюди в 1955 році прибули теслярі, мулярі, землекопи, арматурники. Почалось будівництво Бандурівського, Морозівського вуглерозрізів. Всього декілька років виросло гомінке робітниче селище. Збудовано дитячі ясла, середню школу, магазини, широкоекранний кінотеатр, клуб, лікарня, житлові будинки. В 1960 році станція Пантаївка та селище Нове життя об’єднано в один населений пункт Пантаївка. В центрі селища розташована школа-інтернат, яку було збудовано в листопаді 1959 року. Школа створена як така, що покликана дати всебічний розвиток особистості, сприяти розвитку і становленню високих моральних якостей, виховуючи естетичні смаки, розвивати прагнення кожної дитини до самоутвердження. Першим директором школи-інтернату був Настасьєв Григорій Кирилович, заслужений учитель України, кандидат педагогічних наук, в школі-інтернаті було більше 700 вихованців. Педагогічний колектив школи працював над згуртуванням дитячого колективу, адже вихованці прибули з різних міст і сіл Кіровоградщини. Велика увага приділялась організації дитячого самоврядування: діяв учком, учнівська рада при директорові. Силами вчителів і учнів був посаджений фруктовий сад площею 10 га /яблуні, груші, вишні, сливи, абрикоси, горіхи/закладені ягідник /малина, чорна смородина/. Учні охоче працювали на землі, вирощували городину, засолювали на зиму огірки, помідори. Після закінчення уроків практично всі учні відвідували гуртки художньої самодіяльності які були гордістю школи-інтернату. Діти вчились грати на бандурі, домрі, діяли хор хлопчиків початкових класів, хори учнів 5-7 та 8-10 класів, 2 склади духового оркестру. Великий танцювальний колектив школи був постійним призером обласних конкурсів. Починаючи з 1964 року, педагогічний колектив школи – інтернату заявив про себе як один з кращих не лише в області, а й далеко за її межами. На базі школи – інтернату проводились республіканські, обласні, міські методичні семінари, педагогічні читання. Школа стала базою для педагогічної практики студентів Олександрійського педагогічного училища та Кіровоградського педагогічного інституту ім. О.С.Пушкіна. Влітку 1979 року згідно наказу обласного відділу освіти була проведена реорганізація загальноосвітньої школи – інтернату в школу – інтернат для дітей – сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Реорганізація здійснювалася під безпосереднім керівництвом директора школи Мущенка Я.М. 25 серпня 1979 року школа прийняла 375 учнів 1 – 9 класів та 25 дошкільнят. Це були діти – сироти і діти, позбавлені батьківського піклування. Із старого учнівського контингенту залишилося 27 дітей – сиріт. Серед новоприбулих дітей було багато переростків (вихованців Войнівського та Ясинуватського дитячих будинків Олександрійського району). Основна проблема, яка постала перед педагогічним колективом – це згуртування дітей, створення працездатного учнівського колективу, спроможного існувати як єдине ціле і вирішувати поставлені завдання. Глибоке вивчення індивідуальних психологічних, фізичних особливостей дітей, умов їх перебування в сім’ї, постійний індивідуальний підхід до учнів, дали позитивні результати. Уже через два роки можна було стверджувати, що такий колектив існує. З 1985 року школу очолив Балуба А.М. Школа-інтернат 90-х років була вдячна трудовим колективам розрізів "Морозівський", "Бандурівський", "Костянтинівський", заводів "Поліграфтехніка, "Автоштамп", рудоремонтного, електромеханічного, ремзаводу та ін. за вагомий внесок у справу навчання і виховання дітей-сиріт. Незважаючи на економічні труднощі, численні проблеми, школа живе повноцінним життям, примножує традиції, успішно вирішує завдання навчання і виховання підростаючого покоління. Упевнено продовжили ці традиції молоді директори О. В. Колосай (2000-грудень 2004 .р.) та А. В. Колосай (грудень 2004 – липень 2010 р.р.) З серпня 2010 р. по жовтень 2016 р. директором була Сорокун Т.Є. В листопаді 2018 р. школа-інтернат реорганізована та наразі діє як комунальний заклад "Центральноукраїнський ліцей-інтернат спортивного профілю Кіровоградської обласної ради",заклад очолює Гринюк С.О.
|
