Психолого-педагогічний консиліум «Космічні труднощі п’ятикласників»

Щороку по закінченню першого семестру в школах проходять педагогічні ради, що стосуються адаптації п’ятикласників до навчання в середній школі. Слід зазначити, що вже не перший рік такі педради в ліцеї проводяться в нетрадиційній формі, втім як і інші педагогічні заходи. Тож учора у нас відбувся психолого-педагогічний консиліум, тема  якого звучала зовсім не формально - «Космічні труднощі п’ятикласників».  «Чому космічні?» – запитаєте ви. - А тому, що між космосом і п’ятикласниками можна проводити безкінечні паралелі» - зазначила на початку заходу Оксана Антонова, заступник директора з навчальної роботи. Вона та шкільний психолог, Оксана Артеменко, за допомогою влучного порівняння учнів-п’ятикласників з космонавтами та труднощів, з якими стикаються і ті, і інші, , допомогли всім присутнім педагогам швидко зануритись  в надзвичайно цікавий  та водночас не менш складний світ наших наймолодших учнів.

Ось лише деякі порівняння, які звучали: слово "космос" з грецької перекладається як "порядок", "устрій", "впорядкованість". У стародавні часи так називали світобудову – тобто йшлося про Лад на противагу Хаосу. Ми теж намагаємось створити лад у світобудові, яка називається «П’ятий клас». У невагомості дуже легко пересуватися – космонавти просто літають всередині космічної станції. Теж саме роблять і наші п’ятикласники.  Серед недоліків відзначають крихкість кісток. Щоб не розучитися ходити, космонавти приймають вітаміни і кожен день займаються фізкультурою. І у нас теж тренування кожного дня. Також в невагомості збільшується відстань між хребцями, і люди після польоту трішки виростають, десь на 5-8 см. Що і ми спостерігаємо в учнів до кінця 5 класу. У космосі немає вітру і дощу, тому сліди космонавта залишені на Місяці, будуть залишатися там мільйони років. Сліди деяких п’ятикласників ми теж будемо пам’ятати дуже довго.

Що відчуває дитина, п'ятикласник, опинившись в середній школі? ВІН – як космонавт, що перелетів з однією, знайомої і обжитої планети, на іншу – теж трохи знайому, про яку він колись чув, але вже ніяк не чекав, що так скоро тут опиниться! І як добре, якщо влаштована система адаптації – своєрідний скафандр, який не тільки оберігає, але і допомагає дитині, піклується про нього, упорядковує обертання метеоритів (батьків, педагогів, психологів) навколо планети “П'ятий клас”.

Отже, хто такий п’ятикласник – космонавт?  Ще вчора  вони були маленькими, вчилися в окремому класі; ходили, як каченята, за своєю першою вчителькою. Сьогодні вони підросли, посміливішали;  бігають по всьому ліцеї, плутаючи кабінети і вчителів. Вони вже дорослі.

Діти, яким комфортно у школі, мають  піднесений настрій, позитивні емоції, і це додає їм сили, допомагає долати труднощі, які виникають у процесі навчання.

Але є й діти, які сприймають школу зовсім не так: їм тривожно, страшно, незатишно, Таких  дітей значно менше, ніж радісних і бадьорих. Але вони є. І це зрозуміло; діти перейшли до середньої школи, і їхнє шкільне життя кардинально змінилося. Треба звикнути до нових учителів, з'явилося багато нових предметів. Деякі діти перелякані, почуваються маленькими, беззахисними й безпорадними.

Перехід учнів  початкової школи до середньої викликає зростання стресового навантаження.  Це пов'язано з появою нових учителів, предметів та ще й співпадає з віковими змінами — вступом дитини в підлітковий вік. Учневі доводиться вирішувати низку проблем психологічного й організаційного характеру. Додаються до цього можливі нерозв’язані  проблеми, які тягнуться за дитиною з початкової школи, проблеми особистого характеру, відносини з однокласниками, пов'язані з навчанням.  Усе це ускладнює співпрацю вихователів, батьків  і класного керівника, знижує її ефективність часто зводячи нанівець важливі педагогічні зусилля. Але для учня і для учнівського колективу перехід у п'ятий клас може стати початком нового життя, нових успіхів, розкриттям нових граней характеру, власних можливостей, здібностей, прихованих ресурсів.

Як бачимо, з огляду на все зазначене, п’ятикласники, а отже і педагоги, які з ними працюють, мають вирішувати безліч ситуацій та проблем.

           Під час обговорення шляхів вирішення проблем виступила Людмила Кравченко,  класний керівник,  з характеристикою груп та рівнів учнів, їхніх навчальних досягнень та уміння взаємодіяти в колективі та в школі в цілому. Вчителі-предметники також ділилися своїми враженнями, спостереженнями та шляхами подолання проблем, що виникали при роботі з п’ятикласниками. Протягом заходу завуч та психолог проводили низку вправ, які допомагали присутнім ще глибше осмислити та усвідомити психологічний стан п’ятикласників та шляхи подолання проблем, що виникають.

В результаті плідної взаємодії педагогічна рада ухвалила рішення, в якому зокрема зазначили, що всім педагогам й надалі слід враховувати індивідуальні та психологічні особливості 9-12-річних школярів; постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні; здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей; створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій; забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання.