Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Кіровоградської обласної ради
 
Змінимо життя на краще!

Сторінка психолога

                                                                  

Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника

Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему».
Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати». Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
Не будуй те ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому. 
 

Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника

У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася.
Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути і сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил.
Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у неї можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
Правило 2 
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.
Правило 4
Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, - обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за й неакуратність у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.
 

Кілька коротких правил

1.Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.
2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.
3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання .
4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із     дорослими.
6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком .
7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .
8.Завжди говоріть  дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.
9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.
10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини .
11.Визнайте право дитини на помилку .
12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .
13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .
14.І взагалі  ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .
 

Рекомендації батькам гіперактивних дітей
У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку ,коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах .
Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» .
Говоріть стримано ,спокійно  і м’яко .
Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу ,щоб вона могла його завершити.
Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.
Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі ,виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові .
Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах ,на ринках ,у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .
Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки ,біг ,спортивні заняття.
 

 

 

Олександрійська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів

 

 Рекомендації психолога педагогам 

щодо роботи з обдарованими дітьми 

        Завдяки особливостям поведінки, умінню абстрагувати, ставити цікаві запитання, робити висновки обдаровані учні привертають до себе увагу науковців, учителів, психологів, батьків, друзів.

Характерні особливості обдарованих дітей:

  •  мають добру пам'ять, добре розвинуте абстрактне мислення;
  •  як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті;
  •  ставлять високі вимоги до себе, боляче сприймають несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості;
  •  наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук;
  •  хочуть навчатись і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення;
  •  завдяки численним умінням (класифікувати, характеризувати, установлювати причинно-наслідкові зв'язки, планувати і прогнозувати, робити висновки) здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень;
  •  уміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть зрозуміти суть речей і явищ;
  •  ставлять багато запитань і зацікавлені в позитивних відповідях на них;
  •  урок для них дуже цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод;
  •  виявляють інтерес до читання, мають великий словниковий запас;
  •  із задоволенням виконують складні й довготривалі завдання;
  •  завдяки частому звертанню до засобів масової інформації вміють швидко виділяти найбільш значущі відомості, самостійно знаходити важливі джерела інформації;
  •  порівняно з ровесниками краще вміють здійснювати логічні операції;
  •  їм притаманне почуття гумору, вони життєрадісні;
  •  у них перебільшене почуття страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість порівняно з однолітками.

М. Лейтес виділяє три категорії обдарованих дітей:

  •  Учні з ранньою розумовою реалізацією.
  • Учні з прискореним розумовим розвитком.
  • Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей.

        Учні з ранньою розумовою реалізацією — це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливе «тяжіння», інтерес до якогось окремого навчального предмета (до якоїсь галузі науки чи техніки). Такий учень (часто, починаючи із середніх класів) захоплюється математикою, фізикою, біологією чи мовою, літературою, історією, значно випереджаючи ровесників легкістю засвоєння матеріалу. Уроки з інших предметів можуть його обтяжувати.

      Учні з прискореним розумовим розвитком — це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний з великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

     Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвиткові інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з того чи того навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам'ять на які-небудь об'єкти, багатство уяви або здатність до спостереження).

Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характером: незалежні, уперті, недостатньо контактні.

Як навчати обдарованих?

Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

  •  своїм основним завданням — наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
  •  рівню інтелектуального та соціального розвитку дитини, розвитку здібностей дитини;
  •  переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.

Творчі методи під час викладання спрямовані:

  •  на визнання раніше не визнаних або не використаних можливостей;
  •  повагу до бажання дітей самостійно працювати;
  •  уміння втримуватися від втручання в процес творчої діяльності;
  •  надання дитині свободи вибору;
  •  індивідуалізацію навчальної програми залежно від особливостей учня;
  •  створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;
  •  заохочення до роботи над проектами, пропозиціями самих учнів;
  •  уникання будь-якого тиску на дітей;
  •  підкреслення позитивного значення індивідуальних відмінностей;
  •  схвалення результатів діяльності дітей;
  •  надання можливості внеску в роботу групи;
  •  повагу до потенційних можливостей учнів, які мають низький рівень навчальних досягнень;
  •  демонстрацію ентузіазму;
  •  надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;
  •  організацію безпосереднього спілкування звичайних дітей з обдарованими;
  •  отримання максимальної користі від захоплення дітей;
  •  терпимість (хоча й тимчасову) до безладдя;
  •  уміння переконувати та пропагувати;
  •  здатність до самоаналізу.

Педагог повинен:

  •  Бути доброзичливим і чуйним.
  • Знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси.
  • Мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку (зокрема, і з власними дітьми).
  • Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
  • Мати широке коло інтересів і вмінь.
  • Мати почуття гумору (але без нахилу до висміювання).
  • Бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення.
  • Мати творчий особистий світогляд.
  • Мати міцне здоров'я і високу життєздатність.
  • Мати спеціальну та післявишівську підготовку до роботи з обдарованими дітьми й бути готовим до подальшого оволодіння спеціальними знаннями.

Види творчості:

  •  наукова;
  •  технічна;
  •  ігрова;
  •  музична;
  •  образотворча;
  •  навчальна.

Що потрібно для творчості?

  •  Оригінальність;
  •  високий рівень знань;
  •  уміння аналізувати явища, порівнювати, узагальнювати, систематизувати;
  •  багато працювати.

Які особистісні якості потрібні для творчості?

  •  доводити розпочату справу до кінця;
  •  сміливо мислити;
  •  володіти вмінням бачити більше, ніж інші.

Яку роль відіграють загальні можливості в дитячій творчості?

     Оскільки можливості мають анатомо-фізіологічну основу, яка виявляється в задатках, творчість залежить від спадкових рис. Загальні можливості відіграють вирішальну роль у творчості.

Особливості дитячої творчості:

  •  прагнення до знань;
  •  бажання самостійної діяльності;
  •  виявлення стійких творчих інтересів;
  •  цілеспрямованість, наполегливість у розв'язанні завдань.

Риси, притаманні творчому учневі:

  •  упевнено, легко досягає результатів;
  •  збільшений обсяг матеріалу не викликає труднощів;
  •  уроки не втомлюють;
  •  властива розумова зібраність;
  •  початок роботи і сама праця не потребують додаткових зусиль;
  •  відсутність інертності.

Що стимулює творчого учня?

  •  Олімпіади;
  •  конкурси;
  •  змагання;
  •  гласність;
  •  суспільне визнання;
  •  сім'я, товариші, учителі.

Як розвивати творчість?

  •  Спочатку треба визначити, які задатки варто розвивати.
  • Загальні можливості — основа творчості — розвиваються як логічне мислення: учителі знаходять причинно-наслідковий зв'язок, порівнюють, узагальнюють, абстрагують, збирають і поширюють інформацію, дають завдання підвищеної складності, використовують прискорений темп навчання учнів, добирають основний вид діяльності.

Як керувати творчістю учня?

  •  Досліджувати його розвиток у поступі.
  •  Використовувати прийоми з розвитку творчості, зокрема ті з них, що пов'язані зі специфікою навчального предмета.

Як розвивати творчі можливості учня з початковим рівнем навчальних досягнень?

  •  Через поступовий перехід від репродуктивного мислення до продуктивного, а відтак до творчого.
  •  Використовуючи фантастичну уяву.
  •  Навчаючи запам'ятовувати зразки.
  •  Підтримуючи впевненість у своїх творчих можливостях.
  •  Створюючи умови для самовираження в межах своїх можливостей.
  •  Фіксуючи прогрес у розвитку загальних можливостей.

                                Складники творчості

     Колись великий А. Ейнштейн висловив дуже цікаву думку: відкриття неможливо зробити, якщо дотримуватись абсолютної логіки. То що ж потрібно хоча б для маленького відкриття, не для всього людства, а хоча б для себе? Відповідь на це запитання досить проста: потрібно мислити творчо, мати добре розвинуті творчі здібності.

     А що ж таке «творчі здібності»?

     Німецький психолог Е. Фромм казав, що творчість «це здатність дивуватися й пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це налаштованість на відкриття нового і здатність до глибокого усвідомлення свого досвіду».

Основними ознаками творчих здібностей є:

  •  Швидкість мислення — кількість ідей, які виникають за одиницю часу.
  •  Гнучкість мислення — здатність швидко і без особливих зусиль зосереджуватися на кількох думках; осмислювати інформацію, отриману з одного контексту, для використання в іншому.

     Гнучкість — це добре розвинута навичка перенесення (транспозиції-). Вона забезпечує вміння легко переходити від одною типу досліджуваних явищ до іншого, долати стереотипні методи вирішення, вчасно відмовлятися від невдалої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і парадоксів.

  •  Оригінальність — здатність до генерації ідей, які відрізняються від загальноприйнятих; парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов'язана з цілісним баченням усіх зв'язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу.
  •  Допитливість — здатність дивуватися, зацікавленість і невгамовне прагнення нових знань.
  •  Точність — здатність удосконалювати й доводити до кінця свою працю.
  •  Сміливість — здатність приймати рішення в ситуації невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи особистим успіхом і репутацією.

Чи можна сказати, що ці здібності природні, чи вони піддаються впливові середовища?

     Один із творців системи вимірювання творчих здібностей — Г. Торренс — сказав із цього приводу, що спадкоємний потенціал не є найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності.

     Перетворення творчих імпульсів дитини на творчий характер здебільшого залежить від впливу батьків, учителів та інших дорослих. Родина і школа можуть розвинути або знищити творчий потенціал дитини. Тому, навчиться дитина робити великі й маленькі відкриття чи ні, залежить багато в чому від нас із вами.

     Шкільне викладання, зорієнтоване на засвоєння «істин в останній інстанції», створює психологічний бар'єр до творчого самовираження. Більше того, при цьому може виявлятися групова агресія до тих дітей, які відрізняються творчими здібностями, нестандартним мисленням і духовною незалежністю. Установлено, що при творчих формах навчання відсутні ознаки групової агресії, формується колективна настанова на підтримку творчих зусиль кожного, підвищується терпимість до неординарних виявів інших людей.

Взаємозв'язок пізнання, творчості та емоційної структури особистості

     Розвиток творчих здібностей тісно пов'язаний із процесами формування пізнавальної та емоційної сфер особистості дитини. Саме тому вчителеві варто звернути особливу увагу на розвиток здібностей і навичок дітей, які перелічуються нижче.

Пізнавальні здібності та навички

  •  Володіння значним обсягом інформації.
  •  Багатий словниковий запас.
  •  Перенесення засвоєного на новий матеріал.
  •  Встановлення причинно-наслідкових зв'язків.
  •  Виявлення прихованих залежностей і зв'язків.
  •  Уміння робити висновки.
  •  Уміння інтегрувати й синтезувати інформацію.
  •  Участь у вирішенні складних проблем.
  •  Організація інформації.
  •  Уміння схоплювати складні ідеї.
  •  Уміння помічати деякі відмінності.
  •  Відчуття суперечностей.
  •  Використання альтернативних шляхів пошуку інформації.
  •  Аналіз ситуацій.
  •  Уміння оцінювати як сам процес, так і результат.
  •  Уміння передбачати наслідки.
  •  Уміння міркувати.
  •  Побудова гіпотез.
  •  Застосування ідей на практиці.
  •  Здатність до перетворень.
  •  Критичність мислення.
  •  Високий рівень допитливості. Творчі здібності
  •  Здатність ризикувати.
  •  Дивергентне мислення.
  •  Гнучкість у мисленні та діях.
  •  Швидкість мислення.
  •  Здатність висловлювати оригінальні ідеї, винаходити щось нове.
  •  Багата уява.
  •  Сприйняття неоднозначних речей.
  •  Високий рівень естетичних цінностей.
  •  Розвинута інтуїція. Особливості емоційної сфери
  •  Реалістична «Я-концепція».
  •  Повага до інших.
  •  Емпатійне ставлення до людей.
  •  Терпимість до особливостей інших людей.
  •  Схильність до самоаналізу.
  •  Толерантне сприймання критики.
  •  Готовність ділитися речами й ідеями.
  •  Наполегливість у виконанні завдань.
  •  Незалежність у мисленні й поведінці.
  •  Відсутність нетерпіння в очікуванні винагороди.
  •  Змагальність.
  •  Почуття гумору.
  •  Чуйність до моральних проблем.
  •  Упевненість у своїх силах і здібностях.
  •  Внутрішня мотивація.

         

                                  Рекомендації підготувала

                                                   практичний психолог 

Агеєва Ю.В.